Ремісництво є однією з тих тем, про які, здається, майже всі мають тверду думку. Але в той час як багато хто скаржиться на те, що традиційне ремісництво було в занепаді ще з часів промислової революції,сьогоднішнє покоління архітекторів та дизайнерів приступили до перегляду та оновлення поняття ремісництва, включаючи найсучасніші методи проектування та техніки виготовлення.  

Ремісництву в епоху технологій важко дати визначення. Для деяких ремісництво означає чистоту стилю, перевагу ручної роботи над машинною. Для інших це нагадує ремісницьку архітектуру будинків початку 20 століття: конусоподібні дахи, широкі криті ґанки, ліпнина, і невимовна творчість Нормана Роквела.

Але незалежно від основного розуміння терміну, поняття ремісництва розвивається. Все частіше одвічні знання різьбярів, мулярів, та інших ремісників вбудовується в інтелектуальний процес проектування з використанням геометричних комп’ютерних моделей та машинного виробництва й призводить до розвитку нових ремесел та архітектурних технік – від надлегкого збирання до комплексних процесів з роботехнічними автоматами. Ці інновації мають допомогти архітекторам зайняти місце поруч з ремісниками в центрі відродженого творення культури, як наприклад яскраво відображено в handmade-майданчиках, таких як Folksyта Etsy.

 Так що ж таке цифрове ремесло? І як це виглядає в роботі кращих дизайнерів? Тут архітектори-інноватори виділяють п’ять речей постцифрових ремісників, що трансформують ремісництво.

1. Вони ретельно підбирають та працюють з матеріалами

Для міждисциплінарної практики дизайну-збірки Брендона Кліфорда та Веса МакГі, Matter Design, креслення та виготовлення нерозривно поєднані між собою. «Ми не виготовляємо малюнки і не відправляємо їх кудись ще», - каже Кліфорд. «Чим би не був кінцевий продукт – весільна обручка, вішалка для одягу, чи будівля – ми дуже багато приділяємо оволодінню усім процесом.» Від одного проекту до наступного, цей процес можна побачити та відчути дуже по-різному. Для їхнії 60-футових висоток Periscope: Foam Tower, Кліфорд та МакГі роботизовано розрізали, зістикували та розмістили полістиренові піно блоки, cтиснені напруженими канатами. Тим часом, La Voûte de LeFevre - окремостояча стільнико-подібна структура, запроектована з визначеними комп’ютером геометричними обмеженнями. 

Команда використала великий п’ятикоординатний CNC маршрутизатор щоб вирізати увігнуті отвори в збалансованій по вазі, сучасній формі, яка заснована на стародавній стереометрії. «Ми не визначаємо ремесло як час шліфування шматків деревини», - каже Кліфорд. «Ремесло (Craft) вкладене в обчислення, але також в те, як матеріал оброблюється. Як ти починаєш говорити про матеріал, інша логіка – розміри, вага, структура, температура – все може бути обчислене.» «Коли я вперше почав навчатись архітектурі у 2000,» - продовжує Кліфорд, «ми б пройшли крізь весь процес проектування і десь по дорозі на стіні поставили б мітку: ‘це з цегли, це з гіпсу, ця підлога з дерева’. Вибір матеріалів базувався на виборі галузевих стандартів. Зараз, студенти розбираються в матеріалах дуже інтимним чином, що не могло б бути в часи індустріалізації. Ми на сьогодні маємо більше спільного з доіндустріальним ‘майстром-виробником’ ніж з сучасними фахівцями.»

2. Вони зберігають задум і традиційне ремесло

Компанія Гая Мартіна, яка займається проектуванням, виготовленням та скульптурою в Лос-Анджелесі, Guy Martin Design, створила вирізані лазером меблі для книгарень Taschen, реквізитів для фільмів WarnerBrothers, і монументальних скульптур для Філіпа Старка. Для нього  наріжним каменем цифрового ремесла є як воно використовує роботів в реплікації старих будівельних методів у великому масштабі, зберігаючи при цьому задум дизайнерів. «Ми не можемо побудувати собор як ми звикли,» - каже він. «Так як же ми візьмемо навички ремісників і трансформуємо їх в цифровій області? Я бачу машину і цифрові інструменти як продовження руки, а не лише як новий інструмент чи щось абстрактне.» 

Незалежно від того, як використовуються виробничі технології - для виготовлення прес-форм, різання дроту, ліплення чи фрезерування, Мартін має намір захопити нюанс рукотворних форм. Його барні стільці з ніжками з червоного дерева для ресторану TroisMecі його стіл Cypriere (роботизовано вирізаний з цифрової моделі глини) є прекрасними прикладами людського дотику. 

В проекті з Сан-Дієго скульптор Кен Гангбар та Landmark Aviation, Мартін каже, що тактильний пристрій використовує шарнірний важіль, на кшталт мишки в 3D-просторі, для імітації ліплення глини зі змодельованим цифровим опором. В інших проектах, інтуїтивно зрозуміле програмне забезпечення, таке як Delcam PowerMILL, дозволяє векторну маніпуляцію в режимі ремісника. Картина, утворена роботом при розпорошенні фарби у вигляді малюнку – фаннінг, що імітує портативну, керовану рукою техніку нанесення фарби для створення текстури та енергії на фасаді.

3. Вони використовують параметричне моделювання для масштабування

Коли працюєте з великомасштабними архітектурними роботами – чи альтернативного розміру матеріалами дизайнерської моделі – Мартін каже, що параметричне моделювання є центральним в цифровому ремеслі. Глобальні правила задають фому, наприклад стілець, щоб змінити розмір, зберігаючи при цьому його сутність і відношення між частинами. Параметричне моделювання також може бути застосоване до створення повторюваних естетичних ефектів. «Уявіть собі фасад з тисячами трикутників, кожен приєднаний болтом, » - каже Мартін. «Якщо ви змінюєте одну ногу трикутника, над тисячами трикутників, зміни починають будувати ландшафт кривих та хвиль.»

4. Вони створюють зворотній зв’язок між проектуванням і виробництвом

Кліфорд та МакГі використовують Autodesk T-Splines Plug-in for Rhino, C#, та плагіни сумісності, написані МакГі сумісно з Дейвом Піграмом та Яном Максвелом, співзасновниками фірми Суперманевр, з розробкою та створенням нових продуктів та методів виробництва. Згідно з МакГі це двонаправлений підхід, в якому модель може надихати фабричну логіку, чи навпаки, вести до переформатування архітектури, що передує дизайну, скорочуючи зворотній зв’язок між проектуванням та виготовленням, і протистояти логістичним викликам як машинам рухаютись в просторі створюючи речі.

«Традиційно, там мало б бути розділення між проектуванням та виготовленням,» - каже МакГі – «Архітекур проектує будівлі, потім надсилає їх комусь, хто моделює їх в CAD/CAMсередовищі для CNCчи роботизованої конструкції. Ми бачимо в цьому вузьке місце.»

5. Вони спілкуються мовою замовника

Елвін Хуанг, засновник та очільник  Synthesis Design + Architecture каже, що релевантність замовника об’єктів (зроблених на замовлення) в сучасній культурі має багато спільного з терміном «ремесло». «Якщо ви подивитесь з боку історії на Американську культуру споживання, це починається, коли масове споживання стає доступним через магазини великих брендів, коли ви можете йти і отривати що завгодно, наприклад через Sears Roebuck чи Costco, » - каже Хуанг -  «Нещодавно, спостерігається повернення до замовника – вій йде в пекарню за хлібом чи до м’ясника за м’ясом. Поняттям замовник є людина, що хоче отримати якусь одиничну, незвичайну, унікальну річ відповідно до своїх смаків та бажань. Це стає наразі важливим: масове споживання, а не масове виробництво. В цьому цінність та користь для замовника»  

Чудовий приклад є його Chelsea Workspace, офіс-будинок розміром у 7 квадратних метри, виготовлений за допомогою CNC-виточених фанерних ребер і зібраний Cutting Edge в Оксфорді, Великобританія. Ребристість і орієнтація форми робить дозволяє вигідним чином використати денне світло від єдиного вікна у кімнаті, і серія гребнеподібних панелей скріплена рухомими розпірками, що зображують мапу світу. «Одна з речей, які ми хотіли б сказати, це є не цифрова робота – це постцифрова робота, тобто вона не вводиться в дію за визначенням як цифрова, тому що це як ми працюємо» - каже Хуанг – «Люди уявляють кінні упряжі як перший автомобіль. Це не залежить від того, що у нього нема кона, це залежить від того, що це є перший автомобіль»